
Мені здається, що війна – то крайня форма уроку, що вчить нас не відкладати життя на потім. Скільки раз ми збиралися і не робили, скільки раз ми хотіли і не втілювали свої бажання, скільки раз ми сподівалися на завтра, на понеділок, на новий рік. Але вони не наступали, а є ті, для кого вони вже не наступлять. Це страшно, це болить, це сьогодні наша реальність. І ми мусимо жити в ній, ми не обирали її, але ми кожного дня обираємо сові думки і настрій, кожного дня ми можемо кохати і дарувати тепло, кожного дня ми можемо підтримувати один одного хто як може і це багато, просто бути «тут і зараз», минуле не виправити, майбутнє не змінити, ніхто не знає як «правильно», слухай своє серце, тільки воно не помиляється.
Знімай життя з паузи. Живи ????????
Оставьте комментарий Отмена